«Економічна ситуація потребує адекватних дій»

Кравець В.М.
09.12.2013
    Дозвольте Вам питання як йомірному новому міністру фінансів. Всі прихильники євро інтеграції та представники європейских фінансових та владних інституцій та МВФ підкреслюють неефективну політику НБУ Дозвольте поглянути на платіжний баланс України за 2013 рік. Показники грудня неважко передбачити (без поправки на політичну кризу).

Зведений платіжний баланс = 0.
Рахунок поточних операцій – яскраво виражено від’ємний. Я сподіваюсь, Ви зі мною погодитесь, що це - «біла» бухгалтерія України. Є «чорна» (реальна бухгалтерія), в якій «Фінансовий рахунок» - це той же «експорт товарів та послуг», але такий, з якого не сплачено податок.  Тому Рахунок поточних операцій, насправді, у нас не такий вже яскраво виражено від’ємний, як комусь хочеться його бачити. Далі…

Динаміка ЗВР   = --6
Динаміка зовнішнього державного та гарантованого державою боргу = -2,5
Динаміка внутрішнього державного та гарантованого державою боргу в іноземній валюті приблизно = 0
Динаміка внутрішнього державного та гарантованого державою боргу в гривні напряму не впливає на валютний попит.

   Це означає, що якби держава залишила розмір боргу сталим й платила б тільки відсотки (це не так вже й погано - економіка в рецесії), то теоретично ці 2,5 не потрібно було б брати з ЗВР, та платіжний баланс би отримав додатково + 2,5. Тобто, ми б мали

Динаміка ЗВР   = --3,5
Динаміка боргу = 0
Зведений платіжний баланс = + 2,5.
При необхідності ці + 2,5 завдяки відповідним діям Нацбанку можна було б перетворити в ЗВР, динаміка яких врешті б становила – 1.

    Готівковий валютний ринок, здається, заслуговує окремої уваги, оскільки має суттєву тіньову частину., яка не враховується в статистиці офіційного платіжного балансу. Хоча в 2013 він не мав якоїсь суттєвої динаміки, відмінної від 0. Хоча в випадку подальшої дестабілізації політичної ситуації, здається, неприємностей доведеться чекати саме тут. Якщо регіонали від страху почнуть брати кредити (це єдиний спосіб швидко продати свій бізнес) під весь свій бізнес й методом Остапа Бендера все це вивозити, то наслідки передбачити буде важко.
   Я згоден, що -1 < 0 . Але це - дефіцит порядку 1%. Я думаю, що за середньорічного курсу 8,30-8,35 був би твердий 0. В 2014 році боргові виплати зменшаться на 1,5 порівняно з 2013. Тому, мені здається, що за нинішньої політики уряду та НБУ ми вправі розраховувати на приблизно такий же платіжний баланс.
    Отже, заяви про «штучний» курс гривні є необґрунтованими  й, скоріше, політичними.  Цікаво було б дізнатися Вашу думку щодо моїх підрахунків та висновків.

    Ще декілька  тез. Безумовно, гнучкий курс міг би піти на користь економіки, але ці коливання мали б бути в діапазоні 7,90 – 8.50, а не 9 – 10, як прогнозують. Я вже не кажу, що з точки зору соціальної політики відпускати курс у вільне плавання можна було лише за умови запровадження пільг на товари першої необхідності для соціально не захищених категорій населення (якщо МВФ рекомендує давати пільги на газ). Організаційно це виконати надзвичайно важко, не вертаючись до Радянського Союзу. Вважаю, що проблеми експортерів за рахунок найширших верств населення вирішувати не доцільно.
      Останнє. Це -типа виправдовування на рахунок вищесказаного та відповідь на запитання «а що ж тоді робити ?» Стимулювання вітчизняного виробника (як джерела розвитку економіки в цілому) має сенс здійснювати виділенням кола потенційних виробників, які спроможні за рахунок мінімальних економічних стимулів з боку держави суттєво збільшити (або налагодити нове масштабне) виробництво. Таким виробникам треба надати фіскальний стимул у вигляді зниження податків,  реального відшкодування ПДВ, пільгових кредитів (часткова компенсація процентів з бюджету в обмін на зобов’язання перед державою), спрощення бюрократичних процедур тощо. Підкреслюю, треба виділити певну фіксовану суму з бюджету (в межах можливостей) та сформулювати жорсткий критерій, який відбере підприємства, які зможуть дата максимальний приріст ВВП.

З повагою, Вадим Кравець.

Віктор Пинзеник: Шановний Вадиме! Ви зачепили таке коло питань, яке потребує дуже  великих коментарів. Тому обмежусь кількома.
Найбільший тиск на гривню робить не поточний рахунок. Торговий дисбаланс майже перекривають українські заробітчани. Проблему робить зовнішній борг. Короткотерміновий борг (треба повертати протягом 12 місяців) 67 млрд. дол. при резервах 18 млрд. Ми живемо в ситуації: позичать-не позичать. І боргові виплати зростають, а не зменшуються. Бо купує долари для погашення боргів не тільки держава.
Друге. Соціальна політика пов'язана не з курсом, а з інфляцією. Зміна ціни долара впливає на неї у тій мірі, в якій обмінний курс впливає на інфляцію. Враховувати зміну цін має показник прожиткового мінімуму, а не пільги.
Деякі речі Ви піднімаєте абсолютно правильно - повернення ПДВ, обмеження бюрократії, відшкодування у певних випадках відсоткових ставок. Але частина є неоднозначними. Про них я вже писав на сайті.

Останні коментарі:
Новий коментар
Ваше Ім'я:*
Тема:*
Коментар:*
CAPTCHA
Введіть слово з малюнка *:
* - обов'язкові поля

Звернення громадян
П.І.Б*
Текст звернення*
E-Mail*
CAPTCHA
Введіть слово з малюнку*: