До становлення української боргової кризи

Боргова криза 2000 року мала позитивний вплив на політичні рішення. Борг країни з 61% ВВП того року зменшився до 12,3% на початку 2008 року.

Мало яка країна мала такий низький показник державного боргу. 

Та наша новітня історія вчить, що українських політиків вона нічому не вчить. Уроки 2000 року швидко забулися. І коли країна зіткнулася з проблемами (світова криза 2008-2009 рр.), то замість чесної розмови з суспільством та адекватних до ситуації дій країну повели дорогою блуду – в борг. Життя в борг приховує проблеми, створює ілюзію їх відсутності, але проблеми від цього не зникають, а тільки поглиблюються. І настає час, коли вони «рвуть», як це відбувається зараз, коли країна вдруге опиняється в ситуації неможливості виплат по боргах. Дуже важливо зрозуміти, що нинішня ситуація виникла не сьогодні, а є продуктом дій чи бездіяльності не одного року. Це добре видно з малюнка, що демонструє динаміку боргу після його найнижчого значення (до ВВП) у 2008 р.

 Порівняно з початком 2008 р. державний борг України станом на 1.07 2015 р. виріс у 12,4 рази, а відносно ВВП – з 12,3 до 70,3%.  

Найбільше зростання боргу (як в абсолютному, так і у відносному значенні) відбулося у 2014 році. За цей рік він збільшився на 516 млрд. грн., або на 30 відсоткових пунктів по відношенню до ВВП (з 40,2 до 70,3%). 

Дехто здивується такому результату, бо ми багато разів чули оцінки, за якими минулого року борг зменшився.  

Своєрідна арифметика у цих деяких оцінках, бо робиться вона в доларах, який тільки за минулий рік зріс у ціні майже вдвічі. При цьому «забувають», що значна частина наших боргів – внутрішні, гривневі, а не доларові. На початок 2014 року таких боргів було 49% (284,1 з 584,8 млрд.) і на їх суму масштаб девальвації не впливає. Звичайно ж, я не відкидаю девальваційного впливу на борг. І для коректності провів перерахунок усього українського боргу (і внутрішнього, і зовнішнього) при стабільному курсі (5,05). За ними приріст боргу за 2008-2014 рік склав майже 600 млрд. грн., з яких 36,5% є продуктом 2014 року. Відсотковий внесок цих років у приріст боргу відбивають наступні дані (%): 

Об’єктивності ради зазначу, немала частина боргу минулого року не є продуктом цього року. Він містить і приховані боргові проблеми минулих періодів, що офіційно ніде не відбивалися (наприклад, НАК «Нафтогаз України»). 

Нагадаю і те, що початок творення боргових проблем треба бачити з кінця 2008 року. 

Розуміння того, як формувався державний борг важливо для кількох принципових речей. Перше. На проблему треба реагувати не тоді, коли вона «рве» сама, а тільки-но вона зароджується, не допускаючи її подальшого прориву. Друге. Важливо розуміти і те, що жодна проблема сама по собі не розсмокчеться. Не можу оминути «видатної перемоги» над кредиторами, особливо в частині так званого «списання» боргу, за якою за надану кількарічну передишку "подарували" 20-річні виплати прийдешнім поколінням у відсотках до масштабів ВВП незалежно від самого боргу. Мушу водночас наголосити й на іншому. Якби нам навіть справді списали борги, це не вирішує наших проблем, бо не усуває причин їх виникнення. А тому країна потребує рішучих, непростих і не завжди популярних, але, переконаний, зрозумілих думаючим людям дій. А з такими діями у нас, як завжди, дефіцит.