«Світова криза – унікальний шанс для здійснення реформ»

Віктор Пинзеник: Нову структуру із повернення злочинних активів створюють, щоб вона годувала саму себе?
13.10.2015
Важко стримати емоції, коли читаєш ще один законодавчий «шедевр» Уряду – проект закону «Про національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». Вже сама назва викликає чимало запитань. Якщо йдеться про злочини (значить є судові рішення), то майном управляти не треба, його треба продавати, а кошти направити чи то в бюджет, чи іншій стороні. А для цього в нас є Фонд державного майна, є нарешті Державна виконавча служба. А на час, потрібний для продажу, це майно може перебувати у їх віданні. Якщо ж ідеться про розшук майна, то хіба у нас мало вже створених органів для такого розшуку? Виявляється, цих органів замало. А тому через півтора року після гучних заяв щодо масштабів корупційних зловживань попередньої влади жодного активу, жодних коштів із-за кордону в Україну не повернуто. Бо для повного щастя країні бракує ще одного органу. І як тільки він буде створений, все накопичене і приховане «попєрєдніками» та іншими корупціонерами відразу наповнить і переповнить українську казну. 
Та є набагато серйозніші проблеми. Якщо створюється певний спеціальний орган для управління активами (одна з функцій), то для чого країні орган, який може передати функцію управління активами іншим – причому підприємствам, організаціям або фізичним особам, звичайно ж на комерційних засадах. 
Трактування законом управління майном включає в себе і реалізацію та технологічну переробку майна. Знову ж таки, що може бути делеговано підприємствам, організаціям, іншим особам. Звичайно ж, на дуже «конкурентних» (бо законом вони не визначені) умовах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
Все це ще було б нічого, якби подібні норми стосувалися конфіскованого майна, про що є відповідне судове рішення. Але воно стосується і арештованого майна, де арешт виступає лише інструментом майбутнього забезпечення рішення. Вина не встановлена судом, але таким майном вже можна управляти, його можна навіть продати чи переробити. Продати можна з дуже «серйозних» обставин (п.4 статті 21) – якщо зберігання через громіздкість, або з інших причин (а остання формулювання є вкрай аргументованим) неможливо без зайвих труднощів. Ну не для того створюється орган, щоб стикатися з труднощами. Нагадаю, йдеться про майно людей, які ще не визнані судом злочинцями або і взагалі можуть бути не визнані такими. Нагадаю і те, що іншим ухваленим у першому читанні законом допускається арешт майна третіх осіб, де власник навіть не виступає підозрюваною особою. 
Дії щодо арешту та управління майном поширюються і на грошові цінності. Грішним ділом думав, що арешт банківських рахунків є достатнім інструментом забезпечення майбутнього можливого судового рішення. Та ні. Громадян чекає чергова новела. Кошти з депозитних рахунків громадян переміщуються на депозитні рахунки Національного агентства, а самі відсотки за депозитами зараховуються вже не власнику, а агентству. Час слідства і судового розгляду справи в українських судах можуть тривати роками. А майно вже до судового рішення приносить доход не вам. А хіба погано кілька років «порулити» чужим? Або дати «порулити» іншим? А якщо арешт майна буде знято? Гроші вам повернуть. Звичайно ж без відсотків. А за що ж управляли вашими рахунками? За такі «труди» треба платити. Хтось захотів повернути арештоване майно, з якого зняли арешт? А його вже нема. Чийсь будинок вимагав таких труднощів з доглядом і таких значних комунальних витрат, що його продали. Звичайно ж, за конкурентну ціну. Ось рештки. А чому б чийсь актив (завод) не перетворити у брухт? Він же швидко ржавіє, тобто псується. Вартість цього брухту і повернуть власнику. Все чесно – в межах надходжень від реалізації активів. Ах хтось не хотів, щоб його майно продавали до рішення суду? Нічого «ставати» підозрюваним. Та знову ж таки пригадайте про можливість арешту майна третіх осіб
Читаючи законопроект, губишся: чи створюється орган влади, чи бізнес-структура зі специфічним ухилом бізнес-діяльності. З одного боку, як орган влади, фінансове забезпечення його здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Та уважно прогляньте статтю 24. А там уже мало спільного з бюджетним фінансуванням. Бо цей орган влади має право заробляти гроші. До цих «заробітків» належать відсотки за депозитами, доходи від управління активами, 25% від реалізації або технологічної переробки активів, у тому числі просто арештованих активів. Нову структуру із повернення злочинних активів створюють, щоб вона годувала саму себе? Щоб вона «проїдала» гроші від арештованих активів? 
Прийняття даного, як і двох інших законів, мотивується, як це часто робиться, благими намірами – безвізовим режимом з ЄС. І у першому читанні парламент його схвалив. Я не уявляю, як такий закон можна доопрацювати до другого читання. Його треба провалювати. Чи це вдасться? Дуже велике питання.

Останні коментарі:
Новий коментар
Ваше Ім'я:*
Тема:*
Коментар:*
CAPTCHA
Введіть слово з малюнка *:
* - обов'язкові поля

Архів новин
Для пошуку в архіві новин - оберіть
потрібну дату
 Вересень 2017 
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
28 29 30 31 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 1